Михайлівська сільська рада

  

                                         СІЛЬСЬКИЙ  ГОЛОВА

                              ДОНЕЦЬ  АНДРІЙ  ГРИГОРОВИЧ

 

 

На території сільської ради розташовано два населені пункти: село Михайлівка та село Павлівщина, в яких налічується 621 двір.

Миха́йлівкасело в Україні в Драбівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на лівому березі річки Золотоношка за 5 км від районного центру — смт Драбів та за 16 км від залізничної станції Драбове-Барятинська. Населення — 1016 чоловік (на 2012 рік).

Наприкінці XVII століття золотоніський козак Михайло оселив над річкою хутір і продав його сотнику Трохиму Шафару. Після смерті сотника цей хутір у спадщину перейшов до його дочок Агафії (по чоловіку Михайлиха Ружицька) і Марії. Свій хутір вони продали генеральші М. Кантакузіній за 300 карбованців. Ім’я Михайла Ружицького так і збереглося за хутором, а потім за селом. Пізніше селом Михайлівкою володів київський полковник Юхим Дараган. У 1762 році Василь Дараган (син полковника) передав Михайлівку своїй сестрі Катерині, яка вийшла заміж за Івана Галагана і в придане передала йому Михайлівку. На пам’ять про сина Павла Григорій Галаган збудував у Києві колегію під назвою «Колегія Павла Галагана», відписавши на її утримання маєток «Михайлівський». У 1889 році на кошти Галагана було відкрито початкову школу.

Павлі́вщинасело в Україні в Драбівському районі Черкаської області, підпорядковане Михайлівській сільській раді. Населення — 250 чоловік (на 2012 рік).

До 90-х років XVIII століття хутір називався Неверовщиною від прізвища своїх осадників. У 1790 році його назвали «деревней Павловщина» на честь одного з братів Неверовських — Павла, що служив Катеринославським генерал-губернатором у Новоросійському краї за доби Потьомкіна.

                

                   ЗАСЛУЖЕНІ ТА ЗНАМЕНИТІ ЛЮДИ СЕЛА

Благословенна Михайлівська земля славна своїми людьми, які споконвіку ростили хліб, піднімали сади, розбудовували села, захищали землю від тих, хто зазіхав на неї. Для них завжди найвищим покликанням була наполеглива праця, якою вони збагачували рідну землю, вносили вагомий внесок у розбудову незалежної України.

Вічною людською гордістю і славою є 194 уродженці Михайлівського краю, які заради своєї Батьківщини віддали життя у Великій Вітчизняній війні, подвиги яких зробили їх героями, а людська пам’ять безсмертними.

За бойові заслуги , мужність і героїзм, проявлені в роки Великої Вітчизняної війни Ластовському Максиму Онуфрійовичу присвоєно звання  Героя Радянcького Союзу, нагороджено орденом Леніна, двома орденами Великої Вітчизняної війни та іншими медалями.

Швидкий Олексій Юхимович  нагороджений орденами «Слави», «За мужність», медаллю «За відвагу».

Швидкий Іван Маркович – орденом «За мужність»,

Петренко Микола Федорович – орденом «За мужність».

Особливе місце в історії рідного краю займають люди, які своєю працею, досвідом та інтелектом робили та продовжують робити чимало корисного для хліборобської  Драбівщини.

        За трудову звитягу у сільському господарстві нагороджені:

1.Сириця Марія Юхимівна- оператор  машинного доїння колгоспу імені Чапаєва – орденом «Леніна».

2.Недоступ Ольга Степанівна -  оператор машинного доїння колгоспу імені Чапаєва – орденом «Червоного Трудового Прапора».

3.Кубрушко Василь Степанович – комбайнер колгоспу імені Чапаєва - орденом «Червоного Трудового Прапора».

4.Ластовський Павло Григорович – шофер колгоспу імені Чапаєва – орденом «Червоного Трудового Прапора».

5.Деркач Петро Іванович – моторист колгоспу імені Чапаєва – орденом «Знак Пошани».

6.Баштан Василь Порфирович – шофер колгоспу імені Чапаєва – орденом «Знак Пошани».

7.Недоступ Микола Іванович – механізатор колгоспу імені Чапаєва  - орденом «Знак Пошани».

8.Божко Ганна  Іванівна – економіст колгоспу імені Чапаєва – орденом «Знак Пошани».

Пам’ять про історичні події рідного краю, про людей бойової та трудової слави збережена в музейній кімнаті Михайлівської загальноосвітньої школи.

Особливим авторитетом та пошаною серед односельчан користуються: Баштан Раїса Андріївна – заслужений працівник культури.

Швидка Тетяна Олексіївна- звукооператор  обласного радіо.

Донець Микола Федорович – кандидат фізико-математичних наук.

Соколенко Вадим Леонідович – кандидат біологічних наук.

Кочура Наталія Миколаївна – кандидат біологічних  наук.

Швидкий Василь Дмитрович – генерал - майор Збройних сил України.

Нагога Марія Романівна – «Мати –Героїня»

Шаповал  Любов  Павлівна – «Мати – Героїня».

Ступаченко Валентина Іванівна – поетеса.

 

 В твоїй землі лежить моє начало

Там тайни пращурів століття зберегли,

                              Туди свій труд і піт діди поклали,

                               Щоб ми сьогодні з калачем були.

 

Моя земля – свята, як божа мати,

І годувальниця  для всіх віків.

На ній барвінків килими хрещаті

І ран криваві плетива вінків.

 

                                 Вона все бачить , достеменно знає,

                                 Все відчуває во єдину мить,

                                 Тому і воздає лихим за злая,

                                 Тому і серце її теж болить.

 

Моя Земля – моя свята обитель.

Вона  - і хліб, і сіль, і жито, і рілля

Їй сонце не втомляється світити, над нею хмари відхиля.

 

                                                         Валентина Ступаченко

                                                                    « Моя земля».